Судова практика Вінницького окружного адміністративного суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року                                                                       м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд

в складі головуючого:                   судді Мельник-Томенко Ж.М.

                                                                  при секретарі Пивовар І.М.

за участю сторін:

позивача – Лісовський А.В., Куровський М.С. – представники за довіреностями;

відповідача  – Кісь С.М., Петербургська Є.В. – представники за довіреностями;                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт-Липівка» до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкового-повідомлення рішення, –

                                                              

ВСТАНОВИВ: 

Заявлено позов до Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002222301/0 від 30.05.2007 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами виїзної планової перевірки позивача прийнято відповідачем податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання 34943,0 грн. за платежем податок на додану вартість, оскільки начебто встановлено порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.01.2001 року, а саме: якщо сільгосптоваровиробник одночасно здійснює операції, що відображаються в повній і скороченій декларації, розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, необхідно здійснювати залежно від частки використання таких товарів, за результатами яких складається окремий вид декларацій.

Позивач вважає, що дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню на тій підставі, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Положення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить положень розподілу сум податку між повною та скороченою декларацією.

В судовому засіданні 12.09.2007 року представник позивача позовні вимоги  змінив і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2007 року № 0002222301/0.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.51, ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет позовних вимог або відмовитись від адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, відкликати позовні вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю з врахуванням заяви від 12.09.2007 року і просили його задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову від 20.07.2007 року № 1981/9/10, на тій підставі, що оскільки позивач як новостворений сільськогосподарський товаровиробник зареєстрований платником податку на додану вартість по пільговому режиму оподаткування податком на додану вартість, то для таких суб’єктів господарювання відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька режимі оподаткування. Порядок використання такого спеціального режиму затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1999 року № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини». Відповідно до положень вищевказаних нормативних актів, у разі коли сільськогосподарським товаровиробником одночасно здійснюються операції, за яким повинні бути проведені розрахунки із бюджетом (відображаються в декларації з ПДВ за повною формою), і за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок (відображаються в декларації за скороченою формою № 2), з одночасним використанням одних тих же товарів (послуг), розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, необхідно здійснювати залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, за результатами яких складається окремий вид декларацій за правилами, визначеними п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону. Отже, позивачем не проведено розподіл сум витрат по сплаті за березень-серпень 2006 року податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень 2006 року та заниження сум податкового зобов’язання.

Представники відповідача в судовому засіданні ці заперечення підтримали і просили в позові відмовити.

Ухвалою суду від 23.07.2007 року замінено відповідача Ямпільську міжрайонну державну податкову інспекцію на належного відповідача правонаступника Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції -Крижопільську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проведеною плановою комплексною документальною перевіркою позивача (акт № 970/2301-34246172 від 25.05.2007 року) встановлено завищення від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 01.09.2006 року в сумі 609708,0 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 23223,0 грн.

З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до п.4 вищевказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її органам державної податкової служби.  Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців , та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Позивач зареєстрований Томашпільською районною державною адміністрацією 21.02.2006 року відповідно до рішення № 11661020000000142. Як новостворений сільськогосподарський товаровиробник позивач зареєстрований платником податку на додану вартість по пільговому режиму оподаткування ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини з 01.09.2006 року згідно поданої заяви.

Позивачем подано до податкового органу 2 типа декларацій:

-       Декларацію з ПДВ (скорочену) № 2, за якою не здійснюються

розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-               Декларацію з ПДВ (загальну) № 3 по операціях з поставки продукції не власного виробництва, молока та м’яса в живій вазі, реалізованих переробним підприємствам (п.п.6.2.6 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»), по операціях з продажу підакцизних товарів, за якою позитивне значення суми ПДВ перераховується до державного бюджету, а від’ємне відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, у разі коли сільськогосподарським товаровиробником одночасно здійснюються операції, за якими повинні бути проведені розрахунки із бюджетом (відображаються в декларації з ПДВ за повною формою), і за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок (відображаються в декларації за скороченою формою № 2), з одночасним використанням одних тих же товарів (послуг), розподіл сум ПДВ, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, здійснюється залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, за результатами яких складається окремий вид декларацій за правилами, визначеними п.п.7.4.3 ст.7 Закону.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та / або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого ) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

         Позивач отримував товари, роботи та послуги на проведення весняно-польових робіт для отримання врожаю 2007 року. По операціях з поставки продукції не власного виробництва проводилось: надання транспортних послуг населенню (з оплатою через банк), харчування працівників ТОВ «Зернопродукт-Липівка» (оплата проводилась відрахуванням вартості харчування із зарплати). Податковий кредит по податку на додану вартість по таким операціям рівняється податковому зобов’язанню.

Позивач в порушення вищевказаних вимог одночасно здійснював операції, за якими повинен був провести розрахунки з бюджетом (відображаються в декларації з ПДВ за повною формою), і за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок (відображаються в декларації за скороченою формою), з одночасним використанням одних тих же товарів (послуг), не провів розподіл сум витрат по сплаті за березень-серпень 2006 року ПДВ, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, яка надійшла відображення у рядку 26 Декларації з ПДВ, що привело до завищення сум податкового кредиту за вересень 2006 року в сумі 609708,0 грн. та заниження сум податкового зобов’язання в сумі 23223,0 грн.

         Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

     1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

     2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

     3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

     4) безсторонньо (неупереджено);

     5) добросовісно;

     6) розсудливо;

     7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

     пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

     9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

         Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач, при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  з урахуванням всіх обставин, діяв обгрунтовано, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України. З боку відповідача відсутні порушення щодо неправомірного визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 161 – 163, 167, 255 – 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт-Липівка» до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкового-повідомлення рішення від 30.05.2007 року № 0002222301/0 відмовити повністю.

 Постанова в повному обсязі виготовлена 17 вересня 2007 року.

 Суддя                                                                                Мельник-Томенко Ж.М.